Ява справжній розбишака
Фантазер,шукач пригод
Та бурхлива ця уява
Доведе до перешкод
А бешкетнику Павлуші
Все кортить допомогти,
Співчутливий й рівноважний
Все він вміє берегти
<span>У повісті І. С. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» письменник реалістично відтворив життя пореформеного села з усіма його суперечностями, правдиво створив образи селян того часу, їх характери, світогляд.Серед жіночих образів повісті Мелашка посідає особливе місце. На тлі чудової природи письменник малює зустріч і ніжне кохання Лавріна і Мелашки. Саме в образі Мелашки розкрито найповніше риси характеру українки.Мелашка вродлива, щедра й багата душею, вміє шанувати старших. її портрет — це типовий портрет українки: «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблука, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови». Не можна не помітити з описаного портрету, що автор ставився до своєї героїні з любов’ю і ніжністю. Саме теплотою і ніжністю відрізнялася Мелашка від Мотрі. А ще Мелашка більш терпляча. Взагалі, я думаю, і сьогодні люди повинні бути терплячими і до часу, в якому живемо, і до людей, які поруч із нами. Тоді всім буде жити краще.Мелашка не може, як Мотря, зневажливо ставитися до Кайдашихи, бо вона матір її чоловіка, але не може й миритись із сварливою Кайдашихою, а тому залишається в Києві. І, як не дивно, Кайдашиха відчула цю велику внутрішню силу Мелашки — не сміла більше грубо ставитись до неї.Однак умови, в які повернулася Мелашка, роблять і її більш жорстокою і егоїстичною. Горда і «бриклива» Мотря не полюбила тихої спокійної Мелашки, можливо, тому, що, дивлячись на неї, бачила вади свого характеру й поведінки. Адже Мотря була розумна, моторна і працьовита жінка.Отже, образ Мелашки — це улюблений жіночий образ письменника в повісті, наділений типовими рисами українки, яка живе на початку другої половини XIX століття.<span>
</span></span>
Я вчуся у п’ятому класі,<span> граю на піаніно і захоплююсь сучасними танцями. З Вдома у мене є комп’ютер, за яким я проводжу не так вже багато часу. Я охоче поступаюсь місцем за комп’ютером своїм подругам, коли вони приходять до мене В гості. Найбільше дівчаткам подобаються мої іграшки, багато з яких збереглося ШЄ з раннього дитинства. Я ставлюся до них наче до живих – до плюшевого ведмедика, зайця, слона, тигра. А ляльок в мене не полічити. Подруги часто запитують мене, навіщо я зберігаю іграшки, адже я вже не маленька, кажуть, що досить дорослих захоплень. Щоразу я відповідаю, що з іграшками мого дитинства я не розлучуся, принаймні ще кілька років. Чому? Багато іграшок мені подарували батьки. Скільки я себе пам’ятаю, у нас «живе» | ведмедик Тимко. Він рудий, у нього смішна добродушна кругла пичка з темними скляними очицями-намистинками. Вони дивляться на всіх довірливо. Коли я ! хворіла, він завжди був поруч зі мною, ніби підбадьорював. І наразі він сидить на : тумбочці поруч з моїм ліжком. По телебаченню показували справжніх ведмедів. Виявляється, вони дуже небезпечні. Але я помітила, що всі іграшкові ведмедики такі лагідні. Як можна із таким розлучитися?</span>
Привіт Павлусь,я вирішила написати тобі листа та дати декілька порад,щоб прочитавши його ти зміг якось змінитися.
Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали твір "Скарб". В цьому творі ти постаєш як ледащий парубок,завжди плачущим та нічим не радіючим.Прочитавши його я зробила вивід,що такою ніколи не буду. А тобі я пораджу бути вдячним за все своїм батькам та іншим.
Допомагай їм,не цурайся праці. Будь веселішим та активнішим. Заводь нових друзів та цінуй старих. Гадаю ці поради тобі знадобляться.
Взагалі твір меня сподобався,він був повчальним та цікавим,мої однолітки прочитавши його зробили висновки,а це найголовніше після прочитання твору.
Можно. Он имеет сказочные материалы и фантастический смысл, сюжеь
